Все Про Калину

/ Просмотров: 1055
www.autoreview.ru/archive/2005/16/primerka/)

На московском Мотор-шоу 1999 года был впервые показан пятидверный хэтчбек ВАЗ-1119, преемник «народного» автомобиля ВАЗ-1116, который должны были разработать в рамках провалившегося проекта AVVA. Это было ровно шесть лет назад.

www.autoreview.ru/archive/2005/16/primerka/800/01.jpg

Лада Калина: 15000 км

www.autoreview.ru/archive/2006/15/kalina_and_logan/)

www.autoreview.ru/archive/2006/15/kalina_and_logan/750/IMG_0961.jpg

Лада Калина: 60000 км

На спидометре редакционной Калины уже больше 60000 км. Несмотря на внушительный список поломок, она исправно помогает мне во всех редакционных делах, наматывает километры с высокой средней скоростью 63 км/ч и даже оставила немало резины в асфальте Северной петли — до Нюрбургринга и обратно Калина доехала без проблем. Почти без проблем.

autoreview.ru/archive/2007/15/kalina_60k/Zastavka-1_750.jpg

autoreview.ru/archive/2007/15/kalina_60k/

www.autoreview.ru/)

Лада Калина: 77777 км

www.autoreview.ru/_archive/section/_MG_1328_750.jpg

С Калиной мне повезло невероятно. Даже несмотря на бракованную коробку передач и проблемы с ее гарантийным ремонтом (подробности в АР №15, 2007), она оказалась самой надежной отечественной машиной, на которой мне доводилось ездить! Поэтому на новогодние каникулы я отправился на Калине в Финляндию без тени сомнений — и не прогадал.

www.autoreview.ru/_archive/section/detail.php?ELEMENT_ID=69420&SECTION_ID=1976

Лада Калина: 93000 км

www.autoreview.ru/archive/2008/18/kalina/sel/30-final_750.jpg

www.autoreview.ru/archive/2008/18/kalina/

Лада Калина: 100000 км

www.autoreview.ru/_archive/section/pic/1-Zastavka_1_750.jpg

Два года назад, когда я только сел за руль редакционной Калины, мой коллега Максим Кадаков обронил: «У нее на одометре всего 15000 км, а едет так, словно уже откатала сто тысяч…» Что же будет, когда счетчик покажет настоящие 100 тысяч километров? Теперь, когда наш длительный тест завершен, мы решили проэкзаменовать Калину полностью — и до винтика разобрали машину в техцентре Авторевю.

Калина

все про калинуЛегенда № 1 "Калина і Килина"

Дівчина Килина збирала у лісі ягоди і раптом побачила, що вороги - татари йдуть до села. Побігла вона у село і попередила односельців. Сміливо кинулись до бою козаки, але в багато разів більше було ворогів - спалили село, а Килину - дівчину-красуню у полон взяли. За те, що оповістила село, відтяли їй голову, і виріс на тому місці чудо-кущ, що за ім'ям дівчини Калиною нарекли. Люблять і пам'ятають люди Килину, а калина стала своєрідною пам'яткою про рідну землю, оберегом українців.

Легенда № 2 "Козацька легенда"

Билися козаки за волю, за рідну країну. І був серед них Іван - козак. Дуже гарно грав на сопілці хлопець. Одного разу смертельно поранили його в бою. Скликав він друзів і попросив: "Побратими, в чистім полі насипте могилу. Посадіть в головах червону калину: "Будуть птахи пролітать калиноньку їсти, Будуть мені приносити від родини вісті". Поховали козаки Івана і встромили у головах сопілку. Прилітали пташки, приходила старенька ненька - плакати над могилою сина. Від сліз її проросла калинова сопілка - виріс гарний кущ. Навесні нагадував він Івану наречену, восени - рідну матінку.

Легенда № 3 "Про Калинку і Килимку"

Жили собі мати і донька. Була донька дуже гарна і вміла людей лікувати. Одного разу Калинка у степу зілля збирала, там побачив її пан і хотів собі за жінку взяти. Втікала Калинка скільки сили мала, аж ось попереду річка, а далі вже і бігти нікуди. Вилізла Калинка на вербу, стрибнула у воду і втопилася. Кожного дня приходила на берег стара Килина - тужила за дочкою. Вросли у берег ноги старенької міцним корінням, руки стали вітами гнучкими, а серце перетворилося на калинові ягідки, що щедро дарує калина людям і пташкам, по сей день людей лікує.

Легенда № 4 "Найкраща"

Наскочили татари, захопили у полон дівчат і погнали у неволю. Була серед них і Марина - найкраща дівчина. Якось втекла вона від охорони вночі. Тікала, тікала, напевно б утекла, та зачепилася своїм червоним намистом. Розірвалася нитка і там, де впали намистинки, проклюнулися навесні тоненькі пагінці, що стали потім розлогими кущами калини. Навесні буяють білизною, наче наречені, а восени палахкотять цвітом любові до рідної землі. Гірка калина, як доля у неволі, і гарна, як рідна земля-матінка - найкраща.

Легенда № 5 "Як калина з'явилася. "

Гуляли край села сестричка з маленьким братиком. Глянув Івасик на небо - аж чорні хмари по небі пливуть - татари на село йдуть, позвав сестрицю. Та сховала Івасика на високій вербі, а сама побігла в село, оповістити. Але наздогнали дівчину татари, стяли голову і кинули в лісі край болота, то де краплини крові впали - виріс гарний кущ. І навесні нагадував він дівчину - білим цвітом, і восени, - кетягами ягід червоних, як серце дівоче гаряче. Нарекли люди той кущ калиною і щиро за ним наглядали - то по всій землі калина розселилася, біля кожної хати.

Легенда № 6 "Наречені"

Кохав козак дівчину і хотіли одружитися, але не могли, то став хлопець тереном, а дівчина калиною. То терен колючий, що дівчину оберігає, а калина гірка - за милим сумує. Приходять у поле матері, плачуть: вийшла сива мати того терну рвати; дівчиноньки мати калини ламати: "Це ж не тереночок - любий мій синочок! А це не калина - це моя дитина!"

Легенда про сестричок

Жила за татарської навали удова. Мала двох дівочок-квіточок. Гарні дівки вродилися, як писанки. З лиця воду, кажуть, пити можна. А майстрині! Чого лише не вміли - шили, пряли, вишивали, квіти ростили, хліб косили їх роботящі вправні руки. Прийшла біда - напали на село вороги. Запалали оселі, заплакали діти. Покликала мати дівчат: "Тікайте любі, краще смерть, ніж ворожа неволя". Схоронилися дівчата в лісі за селом. Спалили, пограбували село татари, лишивши згарище поїхали собі. Повернулися дівоньки - ні хати, ні матусі, лиш згарище. Заплакали дочки. Від сліз дівочих, що скочувалися з личок чарівних, виріс на згарищі кущ. А що матір звали Килиною, то в пам'ять про неї нарекли дівки рослину КАЛИНОК.

Дерево невест, или все о калине

Она хороша в пору цветения, усыпанная снежно-белыми цветами; хороша летом, в зеленом ореоле трепещущей листвы; но ближе к осени, когда ее тонкие ветви гнутся под тяжестью рубиновых гроздей созревающих ягод, калина становится прекрасна

все про калину

Она хороша в пору цветения, усыпанная снежно-белыми цветами; хороша летом, в зеленом ореоле трепещущей листвы; но ближе к осени, когда ее тонкие ветви гнутся под тяжестью рубиновых гроздей созревающих ягод, калина становится прекрасна.

Когда-то в культуре многих славянских народов этот широко распространенный в средней полосе кустарник символизировал юную девичью красу. Тогда калина была неотъемлемой частью свадебного обряда. Еще готовя приданое, будущая невеста узором из листьев и ягод калины вышивала полотенце, - придет время, и она преподнесет его в дар жениху. Много позже, уже перед свадьбой ветками калины украшали горницу, столы с праздничным угощением, свадебные караваи…

Бок о бок с радостью в созданном народными легендами образе калины идет печаль. Одно из преданий рассказывает о влюбленной девушке, превратившейся в калину на могиле своего возлюбленного, а другое говорит о том, что ярко-красные, точно кровь, плоды калины, - это сердца тех, кто пал в боях с врагами.

Сегодня калина – частая обитательница и дачных участков, и палисадников близ частных домов. Ее разводят как в качестве декоративного кустарника, так и ради плодов, сладковато-горьких на вкус и богатых различными витаминами и микроэлементами.

Про калину

Легенда Подніпров’я (Наддніпрянщини)

В давні часи дівчат називали не так, як тепер. Одну дівчину звали Калина. Йшла вона мимо городів, левад, лугів. А ось і криниця. Задивилася Калинка на свою красу, а була дуже гарна. А тут чує голос з криниці:

— Не дивись довго у воду, бо калиною станеш.

Не послухалась дівчина та й зачерпнула водички. І перетворилася в калину, гарний, густий кущ. Зашуміла листям, всіма своїми стеблами-суглобами потяглася до людей, до сонця, вітру, хмар:

— Верніть мені дівочу вроду.

Але ніхто її не хотів слухати, всім було байдуже.

Минав час. Якось пролітав мимо журавель, задивився він на калину, зажурену та одиноку. Накинув він на неї червоне намисто і стала вона краща, як була. Так і залишився він з нею до цих пір. Напував її водою і беріг від всього злого. А в народі криниця, журавель і калина — символи краси, добра, вічності природи і кохання.

Походження та примітки

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук

13. Про калину. Записано в Шабастівці Монастирищенського району від Власик Олени Сергіївни (1933 року народження) 2008 року.

Тексти надані Миколою Зінчуком та опубліковані з його дозволу.

Про калину

Легенда Полтавщини

Г нали турки наших українок-полонянок на чужину. А вночі стали спочивати біля води. Щоб не дісталася краса їхня ворогові, дівчата різали обличчя гострою осокою. Капала дівоча кров, а на тому місці, де це було виростали кущики червоної калини.

І тужила верба над гіркою долею своїх синів і дочок. А калина, овіяна вітром, омита росою, стояла красива та горда. І тільки сонце сміло цілувати її кетяги, червоні, як уста дівочі.

Походження та примітки

15. Про калину. Записано в Загрунівці Зінківського району від Яременко Марії Максимівни (1928 року народження) 2008 року.

Тексти надані Миколою Зінчуком та опубліковані з його дозволу.

Newsletter archive section

Описание:

Display a Newsletter archive section on your website with AcyMailing

"Из Москвы в Санкт-Петербург через Устюжну", Autoreview (c)

Описание:

Подробный рассказ: http://www.autoreview.ru/_archive/sec...

Оставьте комментарий!

Комментарий будет опубликован после проверки

Выберите человечка с поднятой рукой!

При нажатии на картинку, Ваш комментарий будет добавлен.